Український патріотизм. Саркастично-жартівлива класифікація

У кожному жарті…
Пропонуємо саркастично-жартівливу класифікацію видів українського патріотизму з урахуванням національної ментальності*. Безумовно, у наших душах живе дещиця кожного з цих патріотів. Питання лише в тому, який з цих видів домінує…

«Героям слава!»-патріоти – скрізь бачать «перемогу», акцентуються на позитивних моментах минулого й сьогодення. Формують уявлення про українців як героїчну націю переможців.

«Ганьба!»-патріоти – скрізь вишукують «зраду» і волають про те, що все погано, а буде ще гірше.

«Най повиздихають!»-патріоти – повсякчас вишукують внутрішніх і зовнішніх ворогів, через яких в Україні все погано.

«Ой, бідні ми, бідні»-патріоти – переймаються трагічними сторінками історії, формують в українців синдром жертви, налаштовують на те, що ніколи в Україні не буде переможних часів.

«Ой, ненько Україна, мова солов’їна»-патріоти – сентиментальні, емоційні, схильні до екзальтації, сліз зворушення та проникливих високих слів.

«Ой гоп гопака, або вишиваночка моя»-патріоти – захоплюються зовнішньою атрибутикою та шароварництвом: символікою, національними костюмами, святами в етнічному стилі тощо.

«Бла-бла»-патріоти – спекулюють поняттям патріотизму у своїх цілях або ж говорять гучні слова та виголошують загальноприйняті гасла просто тому, що так заведено.

«А де мій пиріжок?»-патріоти – чекають на якусь винагороду за свою відданість: «Я тебе, Україно, любив, захищав, на Майдані за тебе стояв… Тепер розраховуйся!».

«Та невже?»-патріоти – ставляться до будь-яких успіхів і перемог із недовірливим (хоч і радісним) здивуванням, схильні до сумнівів, чи українці дійсно чогось таки варті.

«Ще подивимось…»-патріоти – вичікують і оцінюють свою Батьківщину з точки зору, чи ще «заробить» вона їхню любов і повагу.

«Хіба ми гідні?»-патріоти – нав’язують думку, що звання патріота треба заслужити якимись особливими діями, вважають, що краще себе патріотом не називати, бо цього гідні лише одиниці.

«Еге ж»-патріоти – байдужі, ліниві, пасивні обивателі, що вважають себе патріотами, не замислюючись над тим, до чого це їх зобов’язує.

«Та ні»-патріоти – з різних причин приховують свої патріотичні почуття: не люблять гучних слів; підлаштовуються під своє оточення; не хочуть бути «такими, як усі»; таким чином висловлюють свій протест проти тих, хто спекулює на понятті патріотизму, тощо.

«Подумаймо!»-патріоти – розважливі, свідомі, схильні до аналізу, конструктивної критики та тверезого погляду на історію країни, ментальність українців, дії влади тощо.

«До роботи!»-патріоти – просто працюють, акцентуючись на суспільно корисних, важливих, добрих справах, необхідних для розвитку громадянського суспільства та держави в цілому.

«До бою!»-патріоти – готові боротися і віддавати життя за свою Батьківщину.

За темою читайте статтю Марії Кириленко “Українські патріоти: всі різні – і всі єдині в любові до своєї Батьківщини” 

______________________________________
*Ідея подібної класифікації запозичена у Михайла Епштейна, російського філософа, культуролога і літературознавця (принагідно згадаймо, що він засудив російську збройну агресію проти України) — рос.: ура-патриотизм, увы-патриотизм, ай-люли-патриотизм, угу-патриотизм, вау-патриотизм, ха-ха-патриотизм, ну-ну-патриотизм, цыц-патриотизм…