«Совок»: шкідливі стереотипи, згубні омани, світоглядні прогалини, безглузді упередження…

Совок (від рос. «советский») – зневажливий саркастичний термін, що позначає людину з рабською ментальністю, психологічними та суспільними установками, характерними для радянського сприйняття дійсності. Застосовується також як назва колишнього СРСР, відповідної системи поглядів та способу життя.
В аналогічних контекстах вживається словосполучення homo sovieticus («гомо совєтікус», псевдолатина) – саркастичний термін стосовно людини, яка сприймає навколишній світ, керуючись системою міфів Радянського Союзу. Подібне, не менш зневажливе значення має поняття «вата» («ватники»), що почало вживатися з 2013–2014 рр. для позначення прорадянськи, проросійськи та сепаратистськи налаштованих обивателів.
Звичайно, світ не чорно-білий, було за радянських часів багато хорошого, але совість не дозволяє забути багатомільйонні жертви, поламані долі, несправедливість, брехню і кров… У ті часи панували тоталітаризм, мілітаризм, всевладдя спецслужб, демагогія, фальсифікація, ідеологічна обробка, масова пропаганда, «промивка» мізків, залякування, утиски національної свідомості, русифікація, масовий терор, концтабори, голодомор, переселення народів, кримінальне переслідування за інакодумство, каральна психіатрія…
І на фоні всього цього – виховання так званої радянської людини з постійним «відсіюванням» (аж до фізичного знищення) тих, хто не підкорявся… Тому й досі живуть поряд із нами ті, хто не готовий визнавати злочини радянської влади, ностальгує за рабством, мріє про диктатуру. Совками можуть бути геть молоді люди, що народилися вже за часів Незалежної України, адже совок, як важка спадкова хвороба, часом передається від дідусів та бабусь дітям і онукам. Водночас ця система поглядів продовжує бути небезпечною ідеологічною зброєю в руках пропагандистів «руського міра». Щоб не повернулося жахливе минуле і щоб уникнути ризику стати жертвами російської пропаганди, необхідно знати основні ознаки совка:

1. Рабська психологія. Небажання бути вільним. Страх свободи. Відсутність свідомої громадянської позиції. Невміння і неготовність боротися за свої права, відстоювати честь та гідність. Синдром маленької людини, запопадливість перед начальством, боягузтво, готовність стати на сторону сильного, не розбираючись, чи він правий.

2. Косність, консерватизм. Свідомість, повернена в минуле. Ностальгія за колишніми часами, ідеалізованим Радянським Союзом. Небажання змін, страх будь-яких реформ, підозріливе ставлення до технічного прогресу.

3. Патерналізм (від лат. pater – батько). Система поглядів, що ґрунтується на ідеях опіки, виховання та контролю держави («батька») щодо народу («дітей»). З боку людей – відсутність віри у власні сили, неготовність брати відповідальність за свою долю, очікування, що все має дати держава – безплатно й найвищої якості. Тому для совка є знаковими (рос.) – «царь-батюшка», «родина-мать», «отец народов» (Сталін)… Совок мріє про стабільність, передбачуваність, державні гарантії, відсутність необхідності самому дбати про свій добробут. Він, як вередлива дитина, вважає, що «всі йому винні», не бажає важко працювати, вмикати мізки й аналізувати, які суспільні блага є реальними, а які – всього лише утопічна казочка для дорослих. Патерналізм є живильним середовищем для популізму безвідповідальних політиків.

4. Пошук «твердої руки». Соціальний мазохізм; мрія про тиранію; готовність жити в тоталітарній державі в умовах диктатури, масових репресій та відсутності свободи слова. Демонізація спецслужб, перебільшення їхніх можливостей («вони знають все»). Хворобливий пошук тієї сили, якій можна підкоритися і яка пояснить, як треба жити, у що вірити, кого ненавидіти. З усіх церков совок обере ту, в якій найбільшою мірою панує диктат, де в категоричній формі наказують, як діяти, проти чого протестувати, за кого голосувати. Якщо претендента на диктатора немає у своїй країні, совок шукатиме його в сусідній – аж до втрати національної ідентичності й державної незалежності. На побутовому рівні – культ «міцного керівника», брутального й матюкливого на відміну від «нездари-інтелігента» в окулярах.

5. Пошук зовнішніх і внутрішніх ворогів. Створення образу ворога і боротьба з ним. Бажано, щоб у кожний окремий період був один, чітко означений об’єкт для ненависті. Все це відбувається в контексті чорно-білого сприйняття світу: правда і кривда, добро і зло, «наші» і «вороги».

6. Ксенофобія (від двох грец. слів – «чужинець», «незнайомець» та «страх») – страх і ненависть до чужинців, будь-чого незвичного, дивного, культурно відмінного. Різке (до агресивності) неприйняття чужої культури, релігії, мови, способу життя. Успадкована від СРСР істерична ненависть до Америки та Європи, расизм, антисемітизм, гомофобія, нетерпимість до іммігрантів, біженців, ромів, іноземців, будь-яких «особливих» людей.

7. Страх, боягузтво. Совки бояться всього – бідності, голоду й репресій; начальників, чиновників і спецслужб… Бояться сказати не ті слова, підтримати не ту силу. Через тваринний страх і прагнення фізичного виживання совок підтримує тих, хто найбільше здатен вдаватися до злочинних дій та репресій. В уяві совка демонстрація лояльності до найбільш загрозливої сили має врятувати йому життя. Совок не здатен жертвувати собою (навіть частиною свого благополуччя та комфорту) заради ідеї.

8. Правовий нігілізм. Переконання, що закони існують лише для того, щоб їх обходити (закон – як дишло…). Поблажливе ставлення до корупції, переконання, що сильні та багаті мають право обходити закони і відповідно – бажання прорватися до «кола обраних» на «тепленьке місце». Совок за будь-якої можливості дурить державу, тягне з роботи все, що «погано лежить», хитрує з податками та оплатою комунальних послуг. Улюблена мрійливо-ностальгійна теза совка: «Комуністи крали і нам давали».

9. Соціальна пасивність. Дешеве критиканство, звичка лаяти керманичів (якщо вони не викликають страху) і водночас нічого не робити для покращання своєї долі, життя громади свого міста чи села, країни. Почуття зверхності щодо активістів та волонтерів, аргументування власної бездіяльності. Саме з типових совків складається «диванна сотня», яка розганяє в соцмережах «зраду» і не робить нічого суспільно корисного.

10. Невміння робити свідомий вибір. Неготовність брати реальну участь у демократичному процесі, самостійно визначатися, нести відповідальність за свій вибір. За радянських часів, коли були безальтернативні «вибори без вибору», в бюлетені стояло прізвище лише одного кандидата від «блоку комуністів та безпартійних». Декілька поколінь звикли голосувати «як треба», тому й досі чекають, щоб все за них вирішував хтось інший, щоб знайшлись ті, хто накаже, розкаже, підкаже, за кого віддати голос. Серед совків багато «противсіхів», які відмовляються від вибору взагалі, та «більшовиків», які бездумно голосують за ту політичну силу, яку прогнозовано підтримує більшість.

11. Уніфікованість та безальтернативність. Тяжіння до зрівнялівки, відмова від конкурентності, презирство до індивідуального. Бажання, щоб навколишній світ був передбачуваним, рутинним і сірим, не лякав буянням кольорів, нестандартними особистостями, епатажними проявами. Мрія, щоб усі були однаковими, жили «правильно», мали примітивні й зрозумілі прагнення, типову поведінку. Несмак, відмова від власного стилю в одязі, зачісці, манері поведінки.

12. Стадність. Бажання до когось доєднатися, відчути себе частиною якоїсь спільноти, колективу, натовпу, стада. Страх виділятися, прагнення сховатися серед інших, бути «як усі». Бажання зняти з себе відповідальність, стати «одним із багатьох». Шалене роздратування стосовно тих, хто незалежно себе поводить, виявляє ініціативу, діє на свій розсуд.

13. Перемога матеріального над духовним. Байдужість до внутрішнього світу людини (і свого також), зневажливе ставлення до тих, хто мислить, шукає сенс життя, керується вищими ідеалами, має власну думку, готовий пожертвувати своїм благополуччям заради соціального прогресу. Неповага до філософії, психології. Вибір на користь стабільної ситості. У совка все перемагає «шлунок» як гарантований мінімум для фізичного виживання.

14. Відсутність критичного мислення. Небажання і невміння самому шукати та осмислювати інформацію. Демагогія, пафосність, дешева риторика, гучні слова, за якими немає сенсу, схильність говорити штампами, невміння продукувати ідеї. Сліпа (на кшталт релігійної) віра в радянські міфи. Небажання визнавати факти, брати до уваги свідчення очевидців, історичні дослідження, незалежну аналітику. Згадки про часи газети «Правда» спонукають совків до хворобливих пошуків новинних ресурсів, які б категорично і без зайвих аргументів видавали інформацію для автоматичного бездумного засвоєння.

15. Гігантоманія. Компенсація власної нікчемності відчуттям приналежності до чогось великого, потужного, загрозливого й переможного. Бажання бути частиною держави, що більша за інші територіально й кількісно, а значить (як їм задається) автоматично сильніша. Людина ідентифікує себе з войовничою мілітаризованою країною, приписує собі її міць і славу, вигадані чи перебільшені подвиги та успіхи. Це дарує солодке відчуття зверхності над іншими людьми, країнами, народами… Совки ностальгують за приналежністю до імперії зла, що становила 1/6 земної кулі, захоплювала нові території, підкорювала народи. Гігантоманія виявляється також у бажанні розставляти величезні войовничі скульптури та статуї вождів.

16. Неповага до приватної власності. Зневага й навіть ненависть до тих, хто здатен ризикувати, покладатися лише на себе, досягати чогось власною працею та наполегливістю. Хвороблива заздрість до заможних людей. Виправдання своєї нездатності досягти матеріального достатку тим, що «всі вони крадуть». Бажання «все забрати і поділити» за більшовицьким лозунгом «Грабуй награбоване!». Очікування милості та милостині від держави, любов до будь-яких подачок, прагнення не заробити, а здобути щось на халяву.

17. Моральна ницість і культурна обмеженість. Агресивність, побутове хамство, нестриманість, матюкливість, презирство до інтелігентності та гарних манер як до прояву слабкості. Невихованість, відсутність такту, безпардонність, звичка втручатися в особисте й навіть інтимне життя інших, у справи, в яких геть не розбираються. Безлад і жахливі стосунки у своїй сім’ї, нехлюйство у власній хаті й водночас – купа інтересу до життя інших, звичка всіх судити й повчати. Непорядність, підлість. Виправдання негідних вчинків «вищими інтересами», доцільністю, обставинами, тезами, що «мета виправдовує засоби», «так роблять усі» тощо. Совок не є людиною честі, не дотримується слова, здатен надурити, принизити й при цьому агресивно доводити свою правоту.

18. Презирство до здорового способу життя. Роздратування стосовно тих, хто займається спортом, дотримується дієти, не має шкідливих звичок. Про таких людей вони з презирством та осудом говорять, що «вони занадто себе люблять». Совки часто повторюють: «Не п’є лише хворий або велике стерво», «Хто не палить і не п’є, здоровеньким той помре». Будь-які шкідливі звички несумісні з внутрішньою свободою, а радянській владі не були потрібні вільні громадяни.

Сьогодні ми говоримо не про минуле, а про нашу сучасність і наше майбуття. Адже неможливо досягти нічого обнадійливого, прогресивного й світлого без усвідомлення того, що стоїть на заваді цивілізованому розвитку країни, загрожує самому існуванню Незалежної України. Все це тим більш загрозливо, що сьогодні основним носієм і транслятором совка виступає країна-агресор. Росія експлуатує радянські міфи для реставрації злочинного режиму, територіального відновлення Радянського Союзу, впливу на свідомість народів, які колись були частиною імперії зла. На жаль, ці пропагандистські прийоми спрацьовують, оскільки лягають на ґрунт ще не очищеної від совка свідомості значної частини українців.
Кожному з нас потрібно по краплі вичавлювати із себе «совка» – і тим, хто встиг пожити за часів тоталітаризму, і тим, хто інфікований цією реакційною ідеологією через своїх родичів, деяких сучасних політиків та російську пропаганду. І потужний «протисовковий» засіб – це справжній дієвий український патріотизм.